кінець

кінець
I -нця́, ч.
1) Крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; прот. початок. || Остання, завершальна частина якогось твору, книжки тощо.
••

В оби́два кінці́ — туди й назад.

Добіга́ти кінця́ — завершуватися.

Зво́дити кінці́ [з кінця́ми] — а) узгоджувати різні частини, сторони якої-небудь справи; б) ледь животіти через нестатки.

З (із) кінця́ в кіне́ць — з одного краю в інший.

Кінці́в не знайти́ — ні про що не дізнатися.

Кінці́ [з кінця́ми] не схо́дяться — а) важко впоратися комусь із труднощами, нестатками; не йде справа на лад; б) немає узгодженості, відповідності між різними частинами якої-небудь справи.

Кінці́ [у во́ду] хова́ти — не залишати ніяких слідів злочину, вчинку.

На кінці́ язика́ є (знахо́диться і т. ін.) що в кого, рідко кому — а) хтось завжди швидко, без труднощів дає відповідь на що-небудь; б) хтось має велике бажання що-небудь сказати.

2) Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний із цим моментом. || Завершення, закінчення чого-небудь.
••

Від поча́тку до кінця́ — повністю, цілком.

Під кіне́ць чого — під час закінчення чого-небудь.

3) перен., розм. Смерть, загибель.
••

Кіне́ць сві́ту — за християнським віровченням і народним повір'ям, загибель світу.

Без кінця́ й кра́ю — а) дуже далеко, безконечно; б) дуже довго; в) безперервно, весь час; г) дуже велика кількість; безліч.

До кінця́ — цілком, повністю.

Кіне́ць кінце́м — у кінцевому підсумку, нарешті.

Нема́є (не ви́дно і т. ін.) кінця́ (кінця́-кра́ю, ні кінця́, ні кра́ю) чому — а) щось дуже далеко простягнулося; б) щось дуже довго триває; в) безліч кого-, чого-небудь.

4) жарт. Пеніс.
5) мор. Линва, лінь, канат, трос та ін.
••

Трави́ти кіне́ць — подавати, кидати канат, лінь та ін.


II прийм., розм.
На краю.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем сделать НИР

Полезное


Смотреть что такое "кінець" в других словарях:

  • вінець — (ст.слов.) Один замкнений ряд розташованих по горизонталі колод у зрубі, які з єднані в кутах врубками та у плані складають 4 , 6 або 8 кутник. Кількість вінців зумовлює висоту зрубу. Прийнято виділяти: вінець верхній те саме, що і мауерлат.… …   Архітектура і монументальне мистецтво

  • текінець — 1 іменник чоловічого роду, істота представник етнографічної групи текінець 2 іменник чоловічого роду, істота кінь …   Орфографічний словник української мови

  • насамкінець — присл. Під кінець, на завершення всього …   Український тлумачний словник

  • вінець — і вінець шлюбний, розм. вінок Корона або вінок, який кладуть на голови або тримають над головами заручених, здійснюючи вінчання; корона …   Словник церковно-обрядової термінології

  • шлюбний вінець — див. вінець …   Словник церковно-обрядової термінології

  • сестрінець — Сестрінець: син сестри, племінник [51] …   Толковый украинский словарь

  • абіссінець — іменник чоловічого роду, істота ефіоп іст …   Орфографічний словник української мови

  • ахалтекінець — іменник чоловічого роду, істота кінь …   Орфографічний словник української мови

  • берлінець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • вкраїнець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • денікінець — іменник чоловічого роду, істота іст …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»